Проповідь
єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в неділю про блудного сина
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Недільна притча про блудного сина зі Святого Євангелія, яку ми з вами почули, повчає нас, з одного боку – про можливість та необхідність каяття для кожного грішника, не залежно від того, як він низько впав і згрішив перед Богом, а з іншого боку – показує нам готовність Милостивого Господа прийняти каяття грішника з батьківською любовʼю.
Власне у притчі мова про те, що менший з двох братів просить у батька належну йому долю майна. Отримавши яку, він вирушає з отчого дому в далеку країну і там марно тратить усе живучи розпусно. Настає ж великий голод у тій країні, легковажний юнак доходить до краю: він стає слугою та пасе свиней (нечистих тварин для юдеїв), радіючи навіть їжі, яку давали цим тваринам. І ось, нарешті, нещасний схаменувся, пригадав отчий дім з достатком, та мовив собі: «Встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх» (Лк. 15, 18:19). І дійсно, він піднявся та пішов у рідний дім до батька.
Любі у Христі! Чи це не є історія про кожного з нас? І ми є діти Отця Небесного, молодші брати і сестри ангелів, котрі отримали від Господа-Саваофа певну частину Його майна: різноманітні матеріальні та духовні дари. Також і кожний з нас у певній мірі віддаляється від Творця у країну гріха та духовної пітьми, марно тратячи там своє добро; і у тій країні гріха ми стаємо слугами пана темряви – Люцифера, виконуючи його нечисті намовлення.
Але і там, на глибинам моральної розпусти, можливе каяття та повернення у Божий дім. Тільки диявол та його нечистевоїнство впродовж тисячоліть так укорінились у злі, що вже не можуть покаятись та безкінечно перебуватимуть у стані печалі. Людина ж завжди може повернутись до Творця ставши на спасенний шлях каяття, адже і в нинішньому уривку зі Святого Письма ми почули, що коли блудний син підходив до отчого дому, то батько побачивши його побіг назустріч, впав йому на шию та цілував його. Батько все забуває (бо він є батько), все прощає блудному синові та наказує слугам одягнути його у найкращу одежу, дати перстень, взуття та заколоти вгодоване теля, кажучи: «Будемо їсти і веселитися! Бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся» (Лк. 15:23-24).
Дорогі брати і сестри! Добрий та Милостивий Батько для всіх людей – це наш Отець Небесний, наш Творець, Який здалеку бачить наш намір повернутися з країни гріха, Який завжди чекає нас та спішить до нас Своєю благодаттю. Тож спішімо і ми до Господа та Його благодаті, яку ми отримуємо сповна у храмах Православної Церкви, зокрема, у таїнствах Сповіді та Причастя, спішімо, бо це є домінантою у справі спасіння наших безсмертних душ та майбутнього входження до Царства Небесного, до раю.
Амінь.
