Проповідь в Неділю про блудного сина

Проповідь

єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в Неділю про блудного сина

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

 

Притча зі Святого Євангелія про блудного сина, яку ми з вами щойно почули, показує нам, з одного боку на можливість каяття для кожного грішника, не залежно від того, як він низько впав і згрішив перед Творцем;  а з іншого боку – показує нам готовність Милостивого Бога прийняти каяття грішника з батьківською любовʼю.

У притчі йде мова про те, що менший з двох братів просить у батька належну йому долю майна. Отримавши яку, він вирушає з отчого дому в далеку країну і там марнотратить усе, живучи розпусно. Настає великий голод у тій країні, легковажний юнак доходить до краю: він стає слугою та пасе свиней, радіючи навіть їжі, яку давали цим тваринам. І ось, нещасний схаменувся, пригадав отчий дім з достатком, та мовив собі: «Встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином, прийми мене як одного з наймитів твоїх» (Лк. 15, 18-19). І дійсно, він піднявся та пішов до свого батька.

Брати і сестри! Чи це не є історія кожного з нас? І ми – діти Отця Небесного, молодші брати ангелів, котрі отримали від Господа певну частину майна – це різноманітні дари, матеріальні та духовні. І кожний з нас, на превеликий жаль, у тій чи іншій мірі віддаляється від Творця у країну гріха та духовної пітьми, марнотратячи там своє добро. І у цій країні гріха ми стаємо слугами духа темряви, виконуючи його нечисті намовлення.

Але і там, на глибинам моральної розпусти, можливе каяття та повернення в Отчий дім. Тільки диявол та його духовне воїнство впродовж тисячоліть так укорінились у злі, що не можуть покаятись. Людина ж завжди може повернутись до Творця ставши на спасенний шлях каяття та прощення гріхів. Адже і у нинішній притчі мовиться й про те, що коли блудний син підходив до отчого дому, то батько побачивши його пожалів його та побіг назустріч, впав йому на шию та цілував його. Батько все забуває, все прощає блудному синові та наказує одягнути його у найкращу одежу, дати перстень, взуття та заколоти вгодоване теля, мовлячи: «Будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся» (Лк. 15, 23-25).

Дорогі брати і сестри! Добрий Милостивий Батько для всіх нас людей – це наш Отець Небесний, наш Творець, Який здалеку бачить наш намір повернутися з країни гріха, Який завжди чекає нас та поспішає до нас Своєю благодаттю. Тож спішімо і ми до Бога та Його благодаті, яку ми отримуємо, зокрема, у Святих Таїнствах Сповіді та Причастя, спішімо бо це необхідно власне нам для спасіння наших душ.

Амінь!

Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *