Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 28-у неділю після Пʼятдесятниці
(про званих на вечерю)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Сьогоднішнє недільне читання із Святого Євангелія завершується страшними словами: «Бо багато покликаних, та мало обраних» (Лк. 14:24). Милостивий Бог запрошує нас, людей, до своєї Божественної трапези (до Небесного раю), але вибір залежить виключно від нас, бо ми наділені Творцем свобідною волею.
Ми чуємо із притчі, яку розповів Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос, про те, що був один чоловік, котрий приготував вечерю, тобто останнє споживання їжі у кінці дня. Чому ж вечерю, а не сніданок, чи обід? Тому, що вечеря має символічний зміст, вона подібна до Царства Небесного, яке буде дано людству у кінці віків. Коли ж наступить цей вечір земного віку, тоді відбудеться кульмінація – кожна людина дасть відповідь Богу за своє життя на Страшному суді та отримає те, що заробила: чи то райське, чи то пекельне безкінечне життя.
Господь Саваоф кличе нас на Свою Божественну трапезу, кличе, починаючи від першої людини Адама.
Що ж ми спостерігаємо надалі у притчі: її герої, котрі отримали запрошення на вечерю, почали відмовлятися. Перший із них, котрий купив поле мовив: «Мені треба піти і оглянути його» (Лк. 14:18); зрозуміло, що це не є вагомий аргумент, бо землю можна оглянути і завтра, і післязавтра. Тлумачі Святого Письма вважають схожими до цього чоловіка тих із людей, які протягом свого земного життя думають тільки про збільшеннясвоїх матеріальних багатств, щоб таким чином відрізнятися від інших, вбачаючи власне у цьому сенс свого буття.
Подібне мовив і запрошений другий чоловік: «Я купив пʼятьпар волів та йду випробувати їх» (Лк. 14:19). Схожими до цього чоловіка є ті з християн, які все своє земне життя міркують про те, щоб найдешевше купити і найдорожче продати матеріальні блага.
Третій же чоловік сказав: «Я одружився і через те не можу прийти» (Лк. 14:20); звісно це є добра справа, але ж він одружився не на один день, а на все життя. Тлумачі Бібліївідносять сюди тих із людей, які мріють своє земне життя провести власне у тілесних задоволеннях.
Загалом, усі три Євангельські чоловіки, котрі відмовилися від файної вечері – символічно це ті із християн, які в суєті тимчасового земного життя забувають про домінанту свого існування, про те, що вони мають безсмертну душу, яка створена Богом-Творцем для потойбічного безкінечного блаженного життя. А ця душа, так само як і тіло, вимагає їжі – духовної їжі, і ця душа вельми важливіша ніж тіло.
На жаль подібні явища мають місце і в нашому житті: ми часто не йдемо в недільні і святкові дні до Божого храму (до трапези Божої для духовної поживи), бо спішимо чи до супермаркетів, чи до лісу по гриби, чи до озера по рибу, чи в гори з лижами і т.д.
Дорогі брати і сестри! Божа вечеря готова і ми з вами запрошені, запрошені на трапезу до Небесного раю. А для того щоб увійти туди, ми маємо потрудитися, постійно спостерігаючи за своїм духовним станом – чи ми чинимо так як цього вимагає від нас Бог у Святому Письмі та Його Свята Православна Церква; якщо ж ні – терміново виправляймось через Святі Таїнства Церкви, бо земне життя дуже швидкоплинне. Щодня під час молитви (спілкування з Богом) ми маємо міркувати – чи ми достойні бути у числі сонму святих Небесної Церкви, чи ні: «Бо багато покликаних, та мало обраних» (Лк. 14:24)
Амінь.
