Проповідь в 31-шу Неділю після П’ятдесятниці

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла в 31-шу неділю після Пʼятдесятниці

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

 

Ми, люди, створені Милостивим Богом із двох частин – тіла та духу, тож відповідно маємо і бачення (очі) подвійне – тілесне та духовне. Тілесне бачення у нас загальне із тваринами, духовне ж бачення – загальне із ангелами Божими. Обʼєктом наших тілесних очей є матеріальний світ, який нас оточує, а обʼєктом духовних очей є духовний світ, який також нас оточує.

Позбутись тілесних очей для людини це значить – не бачити чудового сонця, не бачити загалом земної матеріальної краси, не бачити своїх рідних та близьких, а також – не бачити самого себе. Але незрівнянно більшим нещастям для людини є – позбутись духовних очей, що даруються нам Богом для того, щоб споглядати Його (Який за Своєю суттю – дух) та тайни духовного світу.

Виникає питання – що ж засліплює наші духовні очі? Згідно морального богословʼя Православної Церкви, перш за все засліплює їх – гординя; яскравий прикладом цього є історія одного із світлих ангелів Божих, котрий по гордині захотів стати рівним Богові, за що й  був виключений з числа ангелів – мова про диявола або сатану.

Засліплює наші духовні очі також заздрість, яскравим прикладом цього є біблійна історія Каїна, який через заздрість убив свого брата Авеля; заздрість засліпила і братів біблійного Йосифа, котрі продали його у рабство до Єгипту.

Засліплюють наші духовні очі й лінощі, які відвертають нас від читання Святого Письма, від молитовного спілкування з Господом та відвідування храму Божого.

Засліплюють наші духовні очі також переїдання та пʼянство, бо як повчає свт. Іоан Золотоустий – «не можливим є у пʼянстві бачити Небесне Царство».

Засліплюють наші духовні очі й низка інших пристрастей та пороків.

Брати і сестри! Кожний з нас, з людей, в тій чи іншій мірі має духовну сліпоту, кожний з нас має потребу в лікуванні від духовної темряви. Власне, нинішнє Євангельське читання повчає нас про те, яким чином Бог лікує сліпоту людини – чи то тілесну, чи то духовну. Подібно до євангельського сліпця Вартимея (він мав тілесну сліпоту), котрий сидів та просив милостині біля міста Єрихона на шляху слідування Господа нашого Ісуса Христа, ми повинні мати його щиру та кріпку віру у Спасителя, до Якого з повноти свого серця він «закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене» (Лк. 18, 38-39)!

Отже, і ми, подібно Вартимею, маємо зв’язуватися з Христом Спасителем через кликання Його святого Імені (якщо вдома, чи в храмі – вголос, якщо ж у громадських місцях серед людей – у серці).

У духовній практиці Православної Церкви стала загальноприйнятою для кликання Спасителя наступна молитва: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)». Ця молитва має свою назву – Ісусова молитва, яку практикують щоденно перш за все монахи, а також і архієреї, і священники, і диякони, і миряни – повторюючи її безперервно (використовуючи чотки) по духовним силам 50 разів, 100 разів, 200 разів і т. д.; через цю сердечно-розумову молитву людина духовно перебуває у Богові, а Бог перебуває у людині.

Окрім Ісусової молитви, ранішніх та вечірніх молитов, ми повинні також у недільні та святкові дні спішить у храм Божий до святих Таїнств Церкви – Сповіді, Причастя та ін., бо тільки так ми можемо мати духовне здоровʼя та спасіння наших безсмертних душ.

Дорогі у Христі брати і сестри! Давайте ж будемо кріпко триматись Світла – нашого Милостивого Творця та боротись з темрявою та її слугами – дияволом з його воїнством. Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *