Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 4–ту неділю Великого посту
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Сьогоднішнє недільне Євангельське читання розповідає нам про подію оздоровлення Господом Богом і Спасителем нашим Ісусом Христом хлопця, який мав у собі злого духа (біса). Власне нині Слово Боже повчає нас про важливість інеобхідність твердої віри у нашого Творця, а з нею – молитви та посту.
Ми почули про те, що нещасний батько приводить до Ісуса Христа свого хворого сина, який був під владою темного духа німоти, котрий «де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами, і ціпеніє» (Мк. 9:18). Цей батько випробував усе для нього можливе, щоб допомогти синові, вилікувати його, але позитивного результату не було. Нарешті почувши про незвичайного Лікаря, Котрий лікує будь-яку хворобу у людях – про нашого Спасителя, він прийшов до Нього та почав умовляти про допомогу, на що Месія відповів йому: «Якщо можеш вірити, все можливе віруючому» (Мк. 9:23). І тоді, цей чоловік, крізь сльози сердечно вигукуючи сповідує: «Вірю! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24). Власне, завдячуючи твердій вірі батька у всемогутність Ісуса Христа, Месія й оздоровлюєйого сина, вигнавши з нього демонський дух.
Любі у Христі! Багато хто з нас може сказати: і я вірую, але чому ж не завжди отримую прохане від Бога?
Відповідь наступна: не отримуємо прохане від Бога тому,що не твердо віримо у Нього, або ж віримо і сумніваємось, холодно віруємо. Ми ж повинні мати таку віру, яку нині сповідував Ісусу Христу в Євангелії нещасний батько. Таку віру, яка переповнює не тільки наші думки і серце, але й охоплює все наше людське єство, всю людську природу: коли ми забуваємо про їжу і пиття, забуваємо про земні уподобання та пам’ятаємо лише про Милостивого Бога, перебуваючи у Ньому через молитву.
Не маючи правильної віри у Бога, ми очікуємо від Нього знамень і чудес. Хотіли цього і сучасники Христа – юдеї, забуваючи, як і ми з вами, що знамення і чудеса можливі тільки для тих, хто твердо вірить Богу.
Після зцілення божевільного юнака апостоли на самоті запитали свого Вчителя про те, що «чому ми не змогли вигнати його?», на яке отримали відповідь, що «цей рід нічим не можна вигнати, хіба що молитвою і постом» (Мк. 9:28-29). Власне, молитва і піст, це ліки для людини, а найкращий приклад для наслідування – Сам Ісус Христос, Який за Своє земне життя і щиросердечно молився до Свого Небесного Отця, і постився (зокрема 40 днів у пустелі).
Дорогі брати і сестри! Ми з вами віримо у науки Євангелія, які Господь-Саваоф подав нам для увірування; ми з вами віримо у правди, яких навчає нас Свята Православна Церква. Однак, через наші людські немочі та суєту щоденного життя наша віра інколи послаблюється, затемнюється. Тож у ці дні духовної весни, дні благословенного Великого посту, давайте будемо аскетично трудитись та щиро молити нашого Милостивого Бога словами Євангельського персонажа: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!» (Мк. 9:24).
Амінь.
