Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 5-ту неділю після Пасхи
(про самарянку)
Христос воскрес!
Дорогі брати і сестри!
Нинішнє недільне читання зі Святого Євангелія подає нам розмову Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа з жінкою-самарянкою (Самарія – північна гориста частина Палестини); церковне передання зберегло її імʼя – Фотинія (Світлана). Ця подія мала місце у полудень біля криниці яку викопав старозавітній патріарх Яков. Христос відправляє учнів до найближчого містечка, щоб купити харчі, а до криниці підходить самарянка, щоб набрати води.
У розмові з цією жінкою Господь розкриває всьому людству фундаментально-догматичну (віросповідальну) істину, власне те, якою є природа (сутність) Божа та як нам потрібно поклонятися Йому. Ми чуємо наступні слова з вуст Самого Месії: «Бог є Дух, і хто поклоняються Йому, повинен поклонятися у Дусі та істині» (Ін. 4:24).
Любі у Христі! Найважливіше, що ми повинні пам’ятати зі сказаного Спасителем – Бог немає матерії, подібно до нас, Його природа є духовною (наче повітря).
Коли ми, стоячи перед святими іконами у храмі чи вдома, хрестимось, схиляємо голови, стаємо на коліна, робимо земні поклони зображеному на образах Богу, то таким чином звісно ми здійснюємо поклоніння Богові, це є добре, але це поклоніння є зовнішнім, воно не є поклонінням Богові духом.
Духовне поклоніння, це є наша молитва до Бога (спілкування з Ним), тобто піднесення наших розуму та серця до Бога, такий стан душі, коли вона лине до Творця, розмовляє з Ним та Його святими й відчуває від цього невимовну радість.
Звісно, відвертаюсь нашу увагу під час молитви земні суєти, різноманітні клопоти, гріховні думки. Наша молитва буде розсіяною, якщо ми починаємо її одразу після своїх земних справ, після порожніх розмов чи тілесної насолоди. І тоді Бог нас не чує, і не почує, про що повчає і блаженний Августин такими словами: «Як же ти хочеш, щоб Бог тебе почув, якщо ти сам себе не чуєш, що кажеш». Перед молитвою слід нагадати собі: до Кого ти збираєшся звертатись, Кому хочеш вилити свої прохання, подяки та славослів’я.
Ісус Христос вчить жінку-самарянку, а в її особі всіх нас і про те, що поклонятися Богові потрібно не тільки одним лише духом, але й істиною (правдою), тобто не так, як ми самі захотіли, а так як навчає нас Бог у Святому Письмі, як установили апостоли Христові та, загалом, як велить намСвята Православна Церква.
Якщо ми тілом стоїмо у храмі а душа наша мандрує світом, то це не є поклоніння духом, бо дух не приймає участі в такому поклонінні. Якщо ж наш дух невидимо розмовляє з Богом та небожителями, якщо ми думаємо про небесне, маємо ніби спільний дух із Господом – тоді ми на вірному спасительному шляху.
При цьому необхідно закцентувати і на тому, що поклоніння Господу не буде повним, якщо воно не буде поєднуватись і з тілесним поклонінням, бо так навчає нас святий апостол Павло: «Прославляйте Бога у тілах ваших і в душах ваших»(1 Кор. 6:20).
Дорогі брати і сестри! Розмова Спасителя з самарянкою Світланою зробила її з напівпоганки благочестивою християнкою, котра за проповідь віри Христової мученицьки постраждала близько 66 року. Прохаймо ж і ми, щоб Милостивий Господь закріпив у наших серцях тверду віру з любовʼю та навчив нас бути Його ревними слугами.
Амінь.
