Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 6-у неділю після Пʼятдесятниці
(зцілення паралізованого чоловіка)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
«Будь сміливим, чадо!
Прощаються тобі гріхи твої»
(Мф. 9, 2).
Дорогі брати і сестри!
Сьогоднішнє недільне читання із Святого Євангелія подає нам яскравий доказ любові та милосердя Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа до грішного роду людського. Святе Письмо розповідає нам про те, що Спаситель чудесним способом зцілив чоловіка, котрий багато років був паралізованим (розслабленим). Побачивши великі скорботу та смирення серця цієї людини, Христос каже йому: «Будь сміливим, чадо! Прощаються тобі гріхи твої» (Мф. 9, 2).
Тут потрібно одразу закцентувати, що власне гріхи були причиною недугу розслабленого. Тож, щоб зцілити тіло цього чоловіка, Спаситель насамперед усуває причину, джерело цієї хвороби – прощає гріхи. Надалі, Христос, Боголюдина,Котрий має владу не лише відпускати людям гріхи, але і зцілювати їх тіла, мовить до хворого: «Встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. І той, вставши, взяв ноші свої і пішов до дому свого» (Мф. 9, 6-7).
Брати і сестри! У цій розповіді є вражаючим той факт, що зцілення стало можливим власне завдяки вірі, щирій вірі,друзів розслабленого. Уявімо собі чотирьох чоловіків, які принесли свого паралізованого друга, що лежав на постелі(розкладачці), до ніг Спасителя – ця їх дія була живою та діяльною молитвою, молитвою без слів, але такою молитвою, яка свідчила про їх глибоку віру до Ісуса Христа та сердечну любов до свого немічного друга. Побачивши їх полум’яні серця Ісус звільнив їх хворого друга від влади сатани та дарував здатність жити повноцінним людським життям, але, вже наповненим силою благодаті (енергії) Божої.
Дехто може спитати: чому ж Спаситель зцілив паралізованого не по його вірі, а по вірі його друзів (тобто – по вірі інших)? А це тому, що віра цих чотирьох чоловіків була не просто якоюсь вірою, вона була правильною, твердою,діяльною вірою у всемогутність Месії Ісуса Христа,поєднаною з живою діяльною любовʼю.
Звідси ми маємо для себе важливу науку: про надзвичайно велике значення наших молитов до Бога за наших друзів, та молитов до Бога наших друзів за нас.
Все наше життя на Землі повинно бути наповнене молитвою до Бога (спілкуванням з Творцем) та добрими справами. В одному із своїх творів преподобний Єфрем Сирінповчає так: «Не заключайте молитву тільки в одні слова, нехай же і кожна ваша справа буде богослужінням (тобто – молитвою)».
Дорогі брати і сестри! Якщо ж хтось з нас, по своїй немочі впав у гріх, то потрібно одразу спішити до храму Божого – до Таїнства Сповіді, в якому священник подібно Христу Спасителю одним словом зцілює душевні рани того, хто щиро кається (якщо ж нема щирого каяття – нема і прощення гріхів, нема зцілення душевної рани) та до Таїнства Причастя, в якому Бог дарує нам неоціненний скарб – здоровʼя нашої душі, а від здоровʼя душі власне залежить здоровʼя нашого тіла, які разом служать нам у земній подорожі до райських обителей Царства Небесного.
Амінь!
