Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в день памʼяті святителя Миколая,
архієпископа Мир Лікійських, чудотворця
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Уже минуло ХVІІ століть з того часу як жив на землі та звершував своє церковне служіння угодник Божий та великий чудотворець – владика, архієпископ малоазійського міста Мири Лікійські Миколай (зараз це м. Демре турецької провінції Анталія), якого нині Свята Православна Церква молитвою славно вшановує.
В історії Христової Церкви важко знайти святого чи святу, молитовне вшанування яких мало б майже всесвітнє поширення: святителя Миколая шанують не тільки християни, але і мусульмани, і навіть язичники. Варто згадати той історичний факт, що під час татаро-монгольського іга на землях нашої Руси-України, татари з монголами не вдаючись у християнське богослов’я, називали святого Миколая Чудотворця «руським богом».
Провидінням Божим майбутній святий народився близько 270 року, у важкі часи для Церкви, період жахливих гонінь на християн у Римській імперії. Народився Миколай у м. Патари провінції Лікія (Мала Азія) у побожних батьків Феофана і Нонни та вже з раннього дитинства мав недитячу мудрість. Навчаючись у школі він виявляє бажання стати священиком, у той час це означало бути готовим до багатьох труднощів, і навіть до мученицької смерті за імʼя Ісуса Христа. У певний час він був висвячений єпископом м. Патари на диякона, а потім – пресвітера (священника).
Любі у Христі! Після блаженного упокоєння батьків (Церквою вони зараховані до лику святих) пресвітер Миколай згідно Євангелія роздає все своє майно бідним та здійснює паломницьку подорож до Святої Землі, яка тривала три роки. Повернувшись додому, він хотів прийняти чернечий постриг і віддалитись до пустелі для аскетичних подвигів, для ісихії (непреривного молитовного перебування у Богові).
Але цього не сталось: Божою волею на прохання вірних поселення Мири він стає єпископом, а потім архієпископом цього міста. Як розповідає його Житіє, владика Миколай був ревним пастирем своїх духовних дітей та особливо опікувався бідними, наприклад: дізнавшись про надзвичайно скрутне становище одного бідняка з міста Патари, котрий від голоду,матеріальної скрути та повного відчаю мав намір продати своїх дочок на розпусту, він вночі, таємно, залишив бідній родині у їх помешканні золото у трьох мішечках.
Відійшов архієпископ Миколай до Обителей Небесних близько 345 року. В 1087 році, з метою спасти християнські святині від осквернення та знищення турками-мусульманами (які заполонили у той час Малу Азію), італійські купці перевезли мироточиве тіло (мощі) святого до міста Барі в Італії, де вони зберігаються донині.
Дорогі брати і сестри! Життя святителя Миколая Чудотворця є прикладом до наслідування для всіх християн усіх віків: його тверда віра у Бога-Творця проявлялась у незліченних добрих справах. Будьмо ж подібними до улюбленого нами святого: спішімо й ми робити добрі справи нашим ближніх, бо тільки так можна досягти мети нашого земного життя – Царства Небесного, раю.
Святителю Христовий Миколаю, моли Бога за нас грішних!
Амінь.
