Проповідь
єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла
у двонадесяте свято Преображення Господнього
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
«Господи, добре нам тут бути!»
(Мф. 17, 4).
Сьогодні ми згадуємо та святкуємо непересічну подію із земного життя Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа – Його славне преображення. Сучасники Христа бачили багато чудес, які Він творив, але перед собою вони бачили хоч і святу, але все ж таки людину; Божество ж Спасителя навіть не бачили у Ньому і всі з Його апостолів (учнів).
Подія преображення Господнього мала місце незадовго до Його страждань в Єрусалимі на Голгофі, Який знав, що Його апостоли можуть зневіритися в Нього (бо вони є немічні люди), як у Сина Божого і Месію; і власне тому, Він показує Своїм учням на горі Фавор славу Свого Божества, щоб їх духовно зміцнити перед майбутніми випробуваннями.
Згідно Святого Письма (Мф. 17:1-9), відбулось це наступним чином: Ісус Христос узяв з собою трьох учнів Петра, Іоана і Якова та піднявся з ними на гору Фавор для молитви до Свого Небесного Отця. Поки Спаситель молився, апостоли від утоми заснули, коли ж вони прокинулись, то побачили незвичайне явище: Ісус докорінно змінився, преобразився – Його лице сяяло наче сонце, а одяг Його став білим як сніг та блискучим; цей же час до Спасителязʼявилися у славі з неба пророки Мойсей та Ілля, які з Ним мали бесіду про страждання і смерть, які Його очікували в Єрусалимі.
Любі у Христі! Показавши апостолам Свою Божественну славу, Христос вказав їм (а в їх лиці – всім християнам) мету земного життя: безкінечне споглядання Бога в потойбічному житті лицем в лице, що буде джерелом щастя спасенної людської душі. Так, метою земного життя християнина є не земний достаток, є не короткотривала душевна радість від отриманих за богослужіннями Божих дарів (Його благодаті), а є невимовна радість душі, як результат безкінечного споглядання Самого Бога (постійне перебування в Його благодаті) – єдине джерело справжнього щастя людини.
Свято Преображення Господнього також повчає нас про те, що так само як Ісус Христос та Його апостоли, ми маємо гідно пройти свій земний шлях, який у кожного по своєму індивідуально тернистий і кривавий. Але, якими б не були наші страждання, вони закінчаться і ми ввійдемо до безкінечного щастя – до Царства Небесного, де ми такожотримаємо відповідне преображення наших тіл.
При цьому ми маємо не забувати, що тільки духовно окрилених людей очікує в потойбічному житті спогляданняБога: перше крило – тверда віра у нашого Творця, бо як вчить нас апостол Павло «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6), а друге крило – звершення добрих справ, бо «віра, якщо не має діл, сама по собі мертва», вчить нас апостол Яків (Як. 2:17).
Щороку у це величне свято вірні Ісусу Христу спостерігають особливе чудо на горі Фавор: під час звершення Божественної літургії над храмом зʼявляєтьсясвітла хмара; зазвичай у цей період року хмар на небі не буває.
Дорогі брати і сестри! Основне завдання кожної людини у земному житті – пізнати і всім серцем щиро полюбити свого Бога-Творця, як найбільший скарб у житті. І ось, коли людина це зробить на землі, то потрапить на небі у вічність (а потім у безкінечність), де Всемилостивий Господь Бог буде для неї джерелом радості, миру та щастя. Тоді спасенна душа може разом з апостолом Петром вигукнути: «Господи! Добре нам тут бути» (Мф. 17:4).
Амінь.
