Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 15-у неділю після Пʼятдесятниці
(про заповіді Божі)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
У часи земного життя Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа дві юдейські релігійні групи стверджували, що вони мають відповідь на питання про сенс людського життя: перша група мала назву – садукеї, друга ж – фарисеї.
Садукеї були суворими консерваторами. Вони чітко зберігали закон Мойсея, при цьому пророцькі книги не вважали зобов’язуючими. Всі 613 юдейських заповідей вважали обов’язковими для щоденного виконання: 248 з яких є зобов’язуючими, які вказують виконувати певні дії та 365 заборонних, які забороняють виконувати певні дії. На питання «в чому ж полягає сенс життя?», садукеї відповідали: «запам’ятай і виконай всі 613 заповідей закону».
Фарисеї ж обрали інший шлях: розуміючи, що Бог продовжував діяти у світі і після смерті пророка Мойсея, вони прийняли і пророцькі книги, тлумачили закон та шляхи його застосування. Але, на жаль, з часом тлумачення накладались на тлумачення і перетворились у дуже складну казуїстику. Відповідь же фарисеїв на питання про сенс життя наступна: «613 заповідей закону і в додаток до них бібліотеку тлумачень і коментарів запам’ятай і правильно виконуй їх».
І ось, щойно ми з вами почули зі Святого Євангелія про те, що один з фарисеїв випробовуючи Спасителя спитав його: «Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?» (Мф. 22:36), маючи на увазі ті ж 613 заповідей.
Цей фарисей та інші з ним присутні законники мали надіюна те, що Христос почне довгу і повчальну лекцію про важливість учення про спасіння, воскресіння та вічне життявласне через діла, заглибившись у розгляд 613 заповідей.
Але Син Божий дає надзвичайно коротку та неочікувану відповідь: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях увесь Закон і Пророки» (Мф. 22:37–41).
Дорогі у Христі! Таким чином, усі заповіді у християнстві зводяться до домінанти – до любові: любов до Бога та любов до свого ближнього. Грецька мова має низку термінів для визначення любові у різних її проявах, у Євангелії Христос використовує термін «любов», який означає жертовну любов,тобто любов, яка готова до саможертви.
І ця любов має бути не лише на словах. Бог чекає від нас, щоб і все наше серце, і весь наш розум, і вся наша душа були наповнені жертовною любовʼю до Нього; любов до ближнього (яка не зовсім друга, а друга лише за порядком), настільки ж важлива як і перша, бо за словами Ісуса власне «на цих двох заповідях увесь Закон і Пророки» (Мф. 22:40-41).Тобто, якщо людина виконує першу заповідь, а другу не зовсім – не варто їй очікувати добра на майбутньому Суді Божому.
Дорогі брати і сестри! Дорога до спасіння наших душ прямує виключно тільки через любов, яку православні християни сповна черпають у Святому Причасті та зі своїх сердець дарують цю палку любов Богові і своїм ближнім.
Амінь.
