Проповідь в 15-ту неділю після П’ятдесятниці

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в 15ту неділю після Пʼятдесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

 

У часи земного життя Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа дві релігійні групи стверджували, що вони мають відповідь на питання про сенс людського життя. Перша група мала назву – садукеї, друга ж – фарисеї.

Садукеї були суворими консерваторами. Вони чітко зберігали закон Мойсея, при цьому пророцькі книги не вважали зобов’язуючими. Всі 613 юдейських заповідей вважали обов’язковими для щоденного виконання: 248 з яких є зобов’язуючими, які вказують виконувати певні дії; та 365 заборонних, які забороняють виконувати певні дії. На питання «в чому ж полягає сенс життя?», садукеї відповідали: «запам’ятай і виконай всі 613 заповідей закону».

Фарисеї ж обрали інший шлях. Розуміючи, що Бог продовжував діяти у світі і після смерті Мойсея, вони прийняли і пророцькі книги, тлумачили закон та шляхи його застосування. Але, на жаль, з часом тлумачення накладались на тлумачення і перетворились у дуже складну казуїстику. Відповідь же фарисеїв на питання про сенс життя наступна: «613 заповідей закону і в додаток до них бібліотеку тлумачень і коментарів запам’ятай і правильно виконай їх».

І ось, щойно ми з вами почули зі Святого Євангелія про те, що один з фарисеїв випробовуючи Спасителя спитав його: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» (Мф. 22, 36), маючи на увазі ті ж 613 юдейських заповідей.

Цей фарисей та інші з ним присутні законники мали надію на те, що Христос почне довгу і повчальну лекцію про важливість учення про спасіння, воскресіння та вічне життя власне через діла. І вони думали, що Ісус заглибиться у розгляд 613 юдейських заповідей.

Але Син Божий дає надзвичайно коротку та неочікувану відповідь: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях увесь Закон і Пророки» (Мф. 22, 37-41).

Таким чином, брати і сестри, всі заповіді в Християнстві зводяться до основного – до неї – до любові. Перша любов – любов до Бога, а друга любов – любов до свого ближнього. Грецька мова має низку термінів для визначення любові у різних її проявах. Нині ж у Євангелії Христос використовує термін «любов», який означає жертовну любов – тобто любов, яка готова до саможертви.

Перша заповідь потребує власне такої любові. І ця любов має бути не лише на словах. Бог чекає від нас, аби і все наше серце, і весь наш розум, і вся наша душа були наповнені жертовною любовʼю до Нього.

Друга ж заповідь про любов до ближнього (яка не зовсім друга, а друга лише за порядком), настільки ж важлива як і перша, бо за словами Ісуса – власне «на цих двох заповідях увесь Закон і Пророки» (Мф. 22, 40-41). Тобто, якщо людина виконує першу заповідь, а другу не зовсім – не варто їй очікувати добра на майбутньому Суді Божому.

Дорогі брати і сестри, дорога для спасіння наших душ прямує виключно тільки через любов, яку православні християни сповна черпають у Святому Причасті та зі своїх сердець дарують цю палку любов Богові і своїм ближнім.

Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *