Проповідь у 22-гу неділю після П’ятдесятниці

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в 22-гу неділю після Пʼятдесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

 

Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос часто повчає нас у Святому Євангелії істинам Царства Небесного через притчі. Що ж таке притчі? Притчі – це розповіді з історії, чи навколишнього життя, чи образна форма, мета яких – викласти духовні чи моральні істини.

Термін «притча» з грецької мови значить – «йти пліч-о-пліч», тобто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Притчі були надзвичайно популярними у часи земного життя нашого Спасителя.

Ось і нині ми сподобились вислухати притчу про багача і бідного, ім’я першого є невідоме, ім’я другого – Лазар. З Євангельського читання ми дізнались про безтурботне та розкішне життя одного і бідне та нещасне життя іншого.

Але прийшла смерть до обох – завершилось їхнє тимчасове існування на Землі. І що ж далі? А далі починається потойбічне життя – життя вічне, яке після Другого пришестя Ісуса Христа  перейде у безкінечне.

Лазар, який у земному житті переніс страждання і прикрості, перебуває у Раю – з праведним Авраамом; а гордий багач – у місці вічних мук (але – не безкінечних, звідси – важливість наших молитов за покійних).

Будучи в муках, багач просить, щоб Лазар умочив свого пальця у воду та прохолодив його язика. Він звертається до того нещасного, бідного, немічного, який колись лежав у його воріт і прохав насититись крихтами, що падали зі столу. Він звертається до того, до якого ніколи не мав любові та милосердя.

У цій притчі Христос нас повчає, що не багатство є причиною страждань багача у потойбічному житті, ні – причиною страждань є спосіб його земного життя, невміння розпоряджатися тимчасовим добром, яке було дано йому Богом; тобто – відсутність добрих справ та милосердя. А також Спаситель нам показує, що і не бідність є необхідною умовою для спасіння душі – умовою для спасіння душі є інше – смирення та терпеливість, які і мав Лазар.

У даній притчі ми з вами також почули про ще одне прохання багача. Він прохає, щоб Авраам послав Лазаря до його братів з повчанням, щоб і вони не опинилися у цьому страшному місці мук та плачу. Проте чує у відповідь такі слова: «У них є Мойсей і пророки, нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не послухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 17, 29-31).

Ці слова звернені і до кожного з нас, бо немає гіршого на Землі ніж безвір’я. Святий апостол Павло повчає нас у посланні до Євреїв: «Без віри неможливо догодити Богові» (Євр. 11, 6). Згідно вчення святих отців Церкви безвір’я зароджується від духовної зіпсованості – тоді коли людина не відвідує храм та не живе богослужбовим життям Христової Церкви, центром якого є Свята Євхаристія; той же хто систематично не причащається святих Тіла та Крові Христових не є справжнім християнином. Такій людині жодні докази існування Бога та Його Царства (яких безліч навкруги нас) не допоможуть.

Дорогі брати і сестри, ми з вами маємо дещо більше від Мойсея та пророків – ми маємо Святе Євангеліє, тобто Новий Заповіт Бога з людиною – щоденно читаймо його, слідуймо йому. Я вас прохаю – з щирою вірою у Творця, смиренням та терпінням Лазаря, милосердям до ближнього, нести свій земний хрест, укріплюючи себе Святим Причастям – бо це єдиний вірний шлях до Царства Небесного, до Раю. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *