Проповідь у день пам’яті отців VII Вселенський собору

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в день памʼяті святих отців

VII Вселенського собору (787 р.)

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

 

«Тому що шанування, яке образу ми віддаємо,

до першообразу переходить, і хто іконі поклоняється,

поклоняється істоті, яка зображена на ній».

 

Власне цими та іншими словами догмату про іконошанування, дорогі брати і сестри, затвердили святі Отці VII Вселенського собору Богом дану істину: шанування ікон Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святих ангелів і людей.

Сьомий собор проходив з 24 вересня по 23 жовтня 787 року у візантійському місті Нікеї (зараз це м. Ізнік на теренах Туреччини) при імператриці Ірині. У роботі собору приймали участь близько 350 єпископів та безліч ченців.

Причиною скликання собору була іконоборча єресь, яка мала початок у Візантії за більш як півстоліття за імператора Льва Ісавра. Гоніння на християн, які шанували святі образи, було надзвичайно жорстоким. Наприклад: трюми кораблів набивали ченцямиіконошанувальниками, потім кораблі відтягували у море і там спалювали; або ж, іконошанувальникам випалювали на чолі розпаленим залізом зображення Спасителя або Божої Матері і т.д. Але всі зусилля імператорів-іконоборців були марними.

Отцями VII Вселенського собору була проведена кропітка дослідницько-богословська робота, результатом якої став орос (визначення), в якому зокрема було прописано: 1. основою шанування ікон є Священне Передання; 2. зразком іконошанування, який не відкидали й іконоборці, є шанування Хреста Господнього.

Любі у Христі! Шанування ікон засноване на історичному факті народження Сина Божого, на догматі втілення Самого Бога. Якщо Бог прийняв людське тіло, жив на землі, був справжньою людиною, подібною нам, то як же можливо не шанувати Його зображення? Можливо, і більш того – необхідно шанувати!

Окрім того нам відомо, що Сам Спаситель створив першу ікону, перший святий образ. Передання Церкви розповідає наступне: коли до Ісуса Христа прийшла делегація від правителя царства Едеси Авгаря, з проханням щоб Він прийшов до їх царя і вилікував від важкої хвороби, то Месія попросив убрус (рушник, полотенце) приклав його до свого обличчя і на цьому убрусі відобразилось лице Спасителя (через шанування і поклоніння до якого Авгар одразу зцілився). Ця перша ікона має свою назву – Нерукотворний Спас, або Нерукотворний убрус.

Християнська ікона це є і викладення богословʼя у фарбах. Усе, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Ікона це є символ і знак присутності Живого Бога: у храмі, вдома, та загалом у нашому земному житті.  

Дорогі брати і сестри! Молитовно згадуючи про святих Отців Сьомого собору, давайте щиро подякуємо їм за те, що ми маємо можливість правильно (православно) славити нашого Творця, шануючи ікони втіленого Сина Божого Ісуса Христа, Богородиці, ангелів та святих людей.  


Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *