Проповідь у день пам’яті отців VII Вселенський собору

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в день памʼяті святих отців

VII Вселенського собору (787 р.)

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

 

«Тому що шанування, яке образу ми віддаємо,

до першообразу переходить, і хто іконі поклоняється,

поклоняється істоті, яка зображена на ній».

 

Власне цими та іншими словами догмату про іконошанування, дорогі брати і сестри, затвердили святі отці VII Вселенського собору Богом дану істину – шанування ікон Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої Владичиці Богородиці, чесних ангелів та святих людей. Памʼять цих святих отців ми і звершуємо сьогодні.

VII Вселенський собор проходив з 24 вересня по 23 жовтня 787 року у колишньому візантійському місті Нікеї (зараз – це місто Ізнік Туреччини) при імператриці Ірині. У роботі Собору приймали участь до 350 єпископів та безліч ченців.

Причиною скликання даного Собору була іконоборча єресь, яка мала початок у Візантії за більш як півстоліття до Собору за імператора Льва Ісавра. Гоніння на християн, які шанували святі образи, було надзвичайно жорстоким. Наприклад, трюми кораблів набивали ченцями-іконошанувальниками, потім кораблі відтягували у море і там спалювали; або ж, іконошанувальникам випалювали на чолі розпаленим залізом зображення Спасителя або Божої Матері і т.д. Але всі зусилля імператорів-іконоборців були марними.

Святими отцями VII Вселенського собору була проведена кропітка дослідницька богословська робота, результатом якої став орос (визначення) Собору, в якому зокрема було сказано: 1. основа шанування ікон – Передання Церкви; 2. зразок іконошанування, який не обговорювали і іконоборці, шанування Хреста.

Брати і сестри, шанування ікон засноване на історичному факті втілення Сина Божого, на догматі втілення Самого Бога. Якщо Бог прийняв людське тіло, жив на землі, був справжньою людиною, подібною нам, то як же можливо не шанувати Його зображення? Можливо, і більш того – необхідно шанувати!

Окрім того нам відомо, що Сам Спаситель створив першу ікону, перший святий образ. Передання Церкви говорить наступне: коли до Ісуса Христа прийшла делегація від правителя царства Едеси Авгаря, з проханням щоб Він прийшов до їх царя і вилікував від важкої хвороби, то Христос попросив убрус (тобто рушник, полотенце) приклав його до свого обличчя і на цьому убрусі відобразилось лице Спасителя (через шанування і поклоніння до якого – Авгар одразу зцілився). Ця перша ікона має назву – Нерукотворний Спас, або Нерукотворний Убрус.

Християнська ікона – це є і викладення богословʼя у фарбах. Усе, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Ікона – це є символ і знак присутності Живого Бога: у храмі, вдома, та загалом у нашому земному житті.

Дорогі брати і сестри, молитовно згадуючи про святих отців VII Вселенського собору щиро подякуємо їм за те, що власне сьогодні ми маємо можливість правильно (православно) славити нашого Творця шануючи ікони втіленого Ісуса Христа, Богородиці, ангелів та святих людей.

Амінь!

Слава Ісусу Христу!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *