Проповідь у день пам’яті вмч. Катерини

Проповідь

єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла

в день памʼяті великомучениці Катерини

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

 

В історії Святої Православної Церкви ми маємо багато свідчень про святих жінок, які проливали свою кров за сповідання імені Христового. Нині ми святкуємо пам’ять однієї з них – святої великомучениці Катерини (з грецької мови це ім’я означає – чиста), яка є небесною заступницею (небесним патроном) студентів, вчителів, науковців та загалом – освічених людей.

Свята походила з єгипетського міста Олександрії (це був кінець ІІІ століття) і була знатного царського роду. Вона мала надзвичайно високу на той час освіту і невимовну красу. Рідна мати Катерини була потаємною християнкою (потаємною тому, що в Римській імперії до 313 року християнство було під забороною) і в 17-ти річному віці повела свою дочку до відлюдника –християнського священника (він мешкав у печері), який на протязі певного часу навчав її істинам віри Христової та здійснив над нею Таїнство Хрещення.

Ставши християнкою Катерина в одну з ночей у сні побачила Пресвяту Богородицю  з Богонемовлям, Який подарував їй справжній матеріальний перстень – дар Небесного Нареченого. Таким дивним способом Катерина стала нареченою Самого Христа Спасителя.

Незабаром після цієї події в Олександрію прибув імператор-поганин Максимін і забажав там здійснити великі урочистості на честь язичницьких богів із кривавими жертвоприношеннями. Побачивши криваві оргії та біснування присутніх (у жертву приносились і місцеві християни) Катерина відкрито виступила перед імператором викриваючи вакханалії. Хоча Максиміну і не сподобалась дії дівиці, але він закохався її красою. Правитель захотів переконати Катерину у величі поганських богів зібравши для цього 50 самих учених мужів імперії, але з Божою допомогою дівиця у науковій дискусії перемогла мудреців, доказавши існування одного правдивого Бога – Бога християн. Вражені неземною мудрістю діви мудреці приймають християнство, за що їх одразу за наказом імператора було кинуто у вогнище.

Імператор не полишав бажання відвернути святу від Христа – він почав обіцяти Катерині неуявне багатство і світову славу, коли ж вона навідріз відмовилась – він наказав бити її воловими жилами. Палачі дві години знущались над святою, кров лилася з усіх її ран, і у такому стані кинули її у темницю.

Наступного дня мученицю привели на судилище, де під загрозою нових мук примушували її відректися від Ісуса Христа і принести жертви поганським богам, вона знову відмовилась. Її жорстоко били палицями, палили вогнем, привязували до колеса, де були прикріплені гострі леза, і на кінець, великомучениця добровільно схилила голову під меч. Це відбулось ймовірно 7 грудня 305 або 307 року.

Згідно волі Божої святе тіло (мощі) Катерини було віднесено ангелами на одну з гір Синаю, яка зараз іменується Катериною. У VІ ст. були знайдені голова і ліва рука Невісти Христової (перстень на руці свідчив, що це була рука власне вмч. Катерини) та з почестями перенесені в новозбудований храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном – де зберігаються й понині.

Свята великомученице Катерино, що перебуваєш у Престолу нашого Творця – не забувай за нас грішних. Амінь!

Слава Ісусу Христу!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *