Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в день вшанування Почаївської ікони Божої Матері
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Свята Почаївська гора з її чернечою лаврою, дорогі брати і сестри, це особливе й святе місце в Україні та на нашій планеті Земля. Чому ж особливе? Тому, що її відвідувала та відвідує Сама Пресвята Діва Марія.
Чудотворна Почаївська ікона Пресвятої Богородиці, яку ми сьогодні молитовно вшановуємо, походить з шістнадцятого століття. У далекому 1559 році грецький митрополит Неофіт (архієрей нашої Матері-Церкви – Вселенського Патріархату) проїжджаючи через славний Волинський край, зупинився на відпочинок у маєтку власниці Почаєва пані Ганни Гойської (Гостської). У вдячність за гостинність владика подарував пані Ганні ікону Богоматері.
Ця ікона тридцять років перебувала у прибудинковій каплиці, а з часом ночами почала випромінювати таємниче світло. Після ж того, як брат пані Ганни Филип Козинський, сліпий від народження, прозрів через молитви до святого образа Божої Матері, Ганна Гойська визнала себе негідною мати цю ікону в себе у маєтку та подарувала її ченцям монастиря Почаївської гори.
Любі у Христі! Власне з того часу ця чудотворна ікона поступово стає відомою християнському світові. Складно перерахувати скільки разів була всенародно засвідчена цілюща благодатна сила, що витікає від цього Почаївського образу Діви Марії: перед нею прозрівали і прозрівають сліпі, починають ходити каліки, одужують від смертельних хвороб і ті, від кого відмовились лікарі і т.д.
Одне ж із найславніших чудес від Почаївської ікони Богородиці мало місце влітку 1675 року під час Збаражської війни між турками та поляками. Завойовники-турки підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін, слабка монастирська огорожа, як і декілька камʼяних будівель, були дуже слабким захистом для осаджуваних. Ченці та миряни мали єдину надію – на Божу милість та допомогу Пресвятої Богородиці. В один із літніх ранків зі сходом сонця ігумен монастиря благословив звершувати акафіст Божій Матері. І ось, з першими словами акафісту «Непереможній Воєводі» над головним храмом монастиря несподівано з’явилася сама Богоматір і розпростерла свій білий омофор (покривало для плечей) над монастирем. Біля Приснодіви, праворуч стояв преподобний Іов Почаївський і молився з піднятими руками.
Турки подумали, що це звичайний привид і почали стріляти. Але стріли, що летіли поверталися назад та вбивали й ранили їх самих: великий жах охопив ворога, він був переможений. Згідно переказів деякі з полонених турків згодом прийняли християнство і залишилися в обителі.
Власне у памʼять про позбавлення Почаївської лаври від турецької облоги і було встановлено Церквою святкування на честь Почаївської ікони Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, яке ми щорічно звершуємо 23 липня.
Дорогі брати і сестри! Давайте ж щиросердними молитвами попрохаємо любу нашим серцям Матір Божу, перед її чудотворним Почаївським образом, про наше переможне завершення жахливої війни з російським агресором та про припинення міжцерковних чварів між православними українцями.
Пресвята Богородице, спаси нас!
Амінь.
