Проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим

Проповідь

єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла

у двонадесяте свято Входу Господнього в Єрусалим

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

 

«Осанна Сину Давидовому!

Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!»

(Мф. 21, 9)

 

Такими урочистими словами, дорогі брати і сестри, зустрічали мешканці Єрусалиму Месію, Сина Божого Ісуса Христа. Осанна – це було в іудеїв вітання радості при зустрічі царів, подібно нашому українському вітанню «слава!». Господь при цих радісних вітаннях прямував в Єрусалим на Свою останню земну Пасху.

Багато разів за Своє 33-річне земне життя наш Спаситель входив до Єрусалиму, але жодного разу не входив так урочисто, як сьогодні.

Цю новозавітну подію було передбачено у Старому Завіті пророками Ісаєю й Захарією за багато століть до її реалізації, до її реальності.

Це дійсно був тріумфальний вхід до Єрусалиму, якого не бачили ані цар Давид, ані навіть цар Соломон. Одні з людей скидали свої одежі й стелили на шляху перед Ісусом, інші ж зрізали вітки з пальмових дерев і ними вітали Ісуса Христа. Всі хором викрикували: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!» (Мф. 21, 9). Причиною їх радості було те, що вони памятали Його чудеса – зцілення хворих, воскрешення з мертвих, і особливо останнє з них – воскрешення чотириденного Лазаря.

Але у ці хвилин в душі Господа царювала зовсім не радість. Він знав, бо він Бог, (Який знає все), що ці всі тріумфальні окрики є тимчасовим захватом, під якими сховані холодні душі та серця іудеїв. Він знав, що пройде всього 5 днів і урочисте «Осанна…» буде замінено дикими окриками «Розіпни, розіпни Його».

Тому Спаситель йшов до Єрусалиму з великою скорботою, скорботою за долю іудеїв, які в кінцевому рахунку так і не визнали Його за Свого Спасителя та Месію.

Дорогі у Христі брати і сестри, а чи не подібні і ми цим мешканцям Єрусалиму – іудеям, котрі спочатку вітають Господа, а потім зраджують та віддають Його на розпяття?

Наші піст, каяття та Причастя Святих Тіла і Крові Христових – все це є зустрічі нашого Спасителя, Який йде до наших душ, як прямував Він до Єрусалиму. І як тоді іудеї радісно вигукували «Осанна Сину Давидовому…» – так і кожний з нас йдучи до Святої Чаші на причастя, а отже йдучи до Самого Христа, радісно говорить «Вірую Господи і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого…».

Але чи довго ми залишаємось вірними Богу причастившись Святих Його Таїн, проходить зовсім малий відрізок часу і ми знову повторюємо старі, а також творимо нові, гріхи – і власне цим, ми подібно іудеям, розпинаємо Христа і розпинаємо дуже і дуже часто.

Тому, дорогі у Христі, закликаю вас у цей святий день духовно оновитись і старатись не грішити, оновитись та достойно зустріти Свято Свят – Воскресіння Господнє, Пасху Христову.

Амінь!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *