Проповідь у свято Воздвиження Хреста Господнього

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла у двонадесяте свято Воздвиження чесного і животворчого Хреста  Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…».

Такими словами, дорогі у Христі брати і сестри, запрошує нас Свята Православна Мати-Церква, щоб ми і душею і тілом поклонились Животворчому Хресту Господньому, який у це величне двонадесяте свято Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього воздвигається (тобто підноситься) та виноситься на середину храму для поклоніння. Винесенням хреста Свята Церква хоче духовно підтримати нас та надати нам сили у справі боротьби з гріхом та власне самим дияволом.

Що ж таке хрест? До розп’яття Ісуса Христа хрест був знаряддям самої ганебної смерті. Але прийшов час і на хресті переносить муки та страждання, і саму смерть, за гріхи всього людства, Сам Бог – Друга Особа Святої Трійці – Ісус Христос.

Хрест від того часу стає знаряддям спасіння людства та предметом похвали апостолів Христових та всіх істинних послідовників Спасителя. Так, апостол Павло у посланні до Галатів пише: «А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим для мене світ розпʼятий і я для світу» (6, 14).

Хрест – знаряддя казні та символ скорботи – стає знаменням перемоги, і ось вже майже дві тисячі років вірні Ісусу Христу збираються у Його животворчого Хреста для того, щоб черпати від нього животворчу силу.

З сивої давнини християни прикрашають Хрестом свої оселі, Хрестом осіняють себе, і найважливіше те, що Хрест – це зброя на самого диявола.

Трохи історії. Християни, отримавши в 313 році, згідно Міланського едикту, право офіційно визнавати віру в єдиного Бога, почали цікавитися долею Хреста, на якому був розпʼятий Спаситель. І ось мати імператора Костянтина – Олена, прибуває у 326 році в Єрусалим та розпочинає пошуки хреста. Під її керівництвом вдалось віднайти три хрести, на яких були розіп’яті два розбійники та Месія Христос. Патріарх Єрусалима Макарій благословив прикладати померлого чоловіка до кожного хреста, і ось коли покійника приклали до третього хреста, він ожив. Це і був Хрест Господній.

Радості присутніх при цьому не було меж. Усі хотіли бачити і доторкнутись до Хреста Христового, і тому патріарх Макарій благословив воздвигати (тобто підносити) Хрест Господа, щоб народ міг його бачити. У пошану до цієї події Свята Церква і встановила свято Воздвиження Хреста Господнього.

Нині Свята Православна Церква особливо кличе нас – своїх вірних чад, слідувати за Христом, співрозп’яти Йому своє тіло із пристастями та похітьми. Якщо Христос, Боголюдина,  страждав за нас і терпів розп’яття на Хресті – то і ми повинні вгамовувати свої тіла та терпеливо нести кожний свій земний життєвий хрест.

Дорогі брати і сестри, закликаю вас не гнівити Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа своїми гріхами і таким чином вдруге, втретє, вчетверте і т. д. – Його розпинати; ми повинні завжди пам’ятати великі спасительні муки нашого Господа на Хресті за нас грішних.

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…».

Амінь!

Слава Ісусу Христу!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *