Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла у свято винесення древ животворчого Хреста
Господнього (день памʼяті мчч. Макавеєвих)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Православна Церква згадує подію винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього у Константинополі та молитовно вшановує пам’ять мучеників Старого Завіту – святу родину Маккавеєвих. У народі цей празник називають Першим Спасом, який покладає початок Успенського посту, що триває два тижні до двонадесятого свята Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці.
Особливе вшанування Церквою Хреста у цей день пов’язане з історичною подією у столиці Візантійської (Ромейської) імперії, коли для подолання низки епідемій частину Святого Хреста на протязі двох тижнів носили по вулицям, дорогам та людським місцям Константинополя: перед Хрестом Христовим звершувались молебні та освячувалася вода, і таким чином були подолані страшні хвороби.
Це свято винесення древ Животворчого Хреста Господнього було встановлене Церквою у Константинополі в IX столітті, та було місцевошанованим, але в період до XIV століття воно вже відзначалося по всій православній ойкумені.
Любі у Христі! Наслідуючи давню благочестиву традицію, у цей день православні віряни освячують воду, мед та різне зілля на духовну поживу та зцілення від хвороб, молитовно вшановуючи Хрест Господній словами церковного співу: «Хрест – охорона всього світу, Хрест – краса Церкви, Хрест – твердиня народів, Хрест – підпора вірним, Хрест – ангелів слава та демонів поразка».
Святі мученики Маккавеєві (Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алим і Маркел, мати їхня Соломонія та учитель їхній Єлеазар), яких ми сьогодні молитовно згадуємо, постраждали за віру в єдиного істинного Бога близько 166 року до Різдва Христового від поганського сирійського царя Антіоха Єпіфана. Цей цар насильно насаджував язичницькі культи та традиції у житті міста Єрусалима. Він навіть осквернив Єрусалимський храм, поставивши там статую язичницького бога Зевса Олімпійського.
Багато людей у час правління Антіоха Єпіфана відпали від віри в істинного Господа, але були і мученики за віру, серед них – родина Маккавеєвих. Не зважаючи на важкі муки та страждання, вони не відмовились від своєї твердої віри.
Подвиги святих братів-мучеників Маккавеєвих, їхніх матері та вчителя, надихнули Іуду Маккавеєвого на боротьбу та повстання проти безбожної іноземної влади; він одержав перемогу над язичниками та очистив від погані всю рідну землю.
Потрібно відмітити, що назва «маккавей» походить від арамейського слова «makkaba», що у перекладі означає «молот»; з українським словосполученням «віяти мак» ця назва просто співзвучна. Тобто зілля маку немає жодного відношення до святих Маккавеєвих.
Дорогі брати і сестри! Угодники Божі Маккавеєві – це мученики за ортодоксальну віру в істинного Бога та захисники своєї рідної землі, які своїм життям є взірцем і для нас українців. Ці святі це є історично-біблійний приклад того, як треба жити й служити Богові та своїм ближнім на землі.
Амінь.
