Проповідь у свято винесення древ Хреста Господнього (день пам’яті мчч. Макавеєвих)

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла у свято винесення древ животворчого Хреста

Господнього (день памʼяті мчч. Макавеєвих)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, дорогі брати і сестри, Свята Православна Церква молитовно згадує винесення древ животворчого Чесного Хреста у Константинополі (Царгороді) та вшановує пам’ять мучеників Старого Завіту – святу родину Маккавеєвих. У народі це церковне свято має назву Перший Спас, яке покладає початок Успенського посту, що триває до 28 серпня – до великого двонадесятого свята Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Особливе вшанування Святого Хреста Церквою цього дня пов’язане з подією у Константинополі, коли для подолання низки епідемій частину Чесного Хреста на протязі двох тижнів носили по вулицям, дорогам та людським місцям столиці, перед Хрестом звершувались молебні та освячувалася вода і таким чином Божественною благодаттю (енергією), що сходить від Хреста Господнього, були подолані страшні хвороби.

Це свято винесення древ животворчого Хреста Господнього було встановлене у Константинополі в IX ст. як місцевошановане, але в XII-XIV стт. воно вже відзначалося по всій православній ойкумені.

Наслідуючи цю давню благочестиву традицію, у цей день православні віруючі освячують воду, мед та різне зілля на духовну поживу та зцілення від хвороб, молитовно вшановуючи Святий Хрест словами церковного співу: «Хрест – охорона всього світу, Хрест – краса Церкви, Хрест – твердиня народів, Хрест – підпора вірним, Хрест – янголів слава й демонів поразка».

Святі ж мученики Маккавеєві, яких ми сьогодні молитовно вшановуємо, постраждали за віру в єдиного істинного Бога в 166 році до Різдва Христового (до нашої ери) від поганського сирійського царя Антіоха Єпіфана. Цей цар насильно насаджав язичницькі культи та традиції у житті міста Єрусалима та всієї Іудеї. Він навіть осквернив Єрусалимський храм, поставивши там статую язичницького бога Зевса Олімпійського.

Потрібно відмітити, що назва «маккавей» походить від арамейського слова «makkaba», що в перекладі означає «молот»; з українським словосполученням «віяти мак» ця назва просто співзвучна. Тобто зілля маку немає жодного відношення до святих мучеників Маккавеєвих.

Багато людей у час правління Антіоха Єпіфана  відпало від віри у єдиного істинного Бога, але були і мученики за віру. Серед яких – сім братів Маккавеєвих, їхня мати Соломонія та їхній вчитель Єлеазар. Ці святі були засуджені до страти поганською владою іноземців. Не зважаючи на важкі муки та страждання, Маккавеї не відмовились від своєї віри у Живого Бога та Творця.

Подвиги святих братів-мучеників, їхніх матері та вчителя надихнули Іуду Маккавеєвого на боротьбу та повстання проти безбожної влади; він одержав перемогу над язичниками та очистив від погані всю рідну землю.

Святі Маккавеєві – це мученики за ортодоксальну віру в істинного Бога, захисники своєї рідної землі, які своїм життям є взірцем і для нас українців. Ці святі – це для нас живий приклад  того, як треба служити Богові та своїм ближнім.

Святі мучники Божі Маккавеєві моліть Бога за нас грішних.

Амінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *