Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 1-шу неділю Великого посту
(Торжество Православʼя)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, у першу неділю Великого посту, Православна Церква має свято під назвою Торжество Православʼя, згадуючи про історичну подію, яка мала місце у Константинополі в 843 році – подолання сумного явища іконоборства. Більш як століття імператори Візантії проводили кампанію по знищенню святих ікон. Найбільш ймовірно, що ці заходи була пов’язані з тим, що на Візантію насувалося магометанство і деякі імператори гадали, що вони зможуть примирити дві світові релігії християнство та іслам. Як відомо, мусульманам заборонено робити зображення у мечетях, тож для того, щоб привернути їх, візантійські імператори вирішили заборонити святі ікони та їх шанування у Христовій Церкві. Гоніння на вірних Господу Богу і Спасителю нашому Ісусу Христу, котрі продовжували шанували святі образи, було надзвичайно жорстоким. Наприклад, трюми кораблів набивали монахами–іконошанувальниками, потім ці кораблі відтягувалиу море і там підпалювали; або ж, іконошанувальникам випалювали на чолі розпаленим залізом зображення Спасителя, чи Божої Матері, чи святих угодників. Але всі титанічні зусилля імператорів-іконоборців не мали очікуваного успіху.
Любі у Христі! Виникає питання – чому?
Відповідь наступна: бо шанування ікон засноване на історичному факті справжнього втілення Сина Божого Ісуса Христа, власне на догматі втілення Самого Бога. Якщо ж Бог прийняв людське тіло, жив на землі, був справжньою людиною, подібною нам у всьому (окрім гріха), то як же можливо Його не зображати і не шанувати Його зображення? Можливо, і більш того – необхідно зображати і шанувати!
А також нам відомо, що Сам Христос створив першу ікону, перший святий образ. Священне Передання розповідає нам наступне: коли до Месії прийшла делегація від правителя невеликої держави Осроени (Едеського царства) Авгаря, з проханням щоб він прийшов до їх царя і вилікував від важкої хвороби, то Спаситель попросив убрус (рушник, полотенце) приклав його до Свого обличчя і на цьому убрусівідобразилося Його обличчя (через шанування і поклоніння до якого Авгар одразу зцілився). Ця перша ікона має свою назву – Нерукотворний Спас, або Нерукотворний Убрус.
Важливо відмітити, що християнська ікона це також є і викладення богословʼя у фарбах. Усе, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою літер, те на іконах зображене за допомогою фарб. Для нас, православних християн, ікона не є ідолом, що підміняє собою невидимого Бога, ікона це є символ і знак присутності Живого Бога: у храмі, вдома, та загалом у нашому земному житті.
Дорогі брати і сестри! У нас сьогодні дійсно Торжество Православʼя, дійсно тому, що ми перебуваємо власне у тій соборній, апостольській, вселенській Православній Церкві, яка незважаючи на страждання та голгофи вижила і продовжує нести між людей на нашій планеті Земля православне (тобто правильне, істинне) розуміння Євангеліята догматичних істин, таким чином вказуючи самий прямий та вірний шлях до Царства Небесного, до раю.
Амінь.
