Проповідь в 1-шу Неділю Великого посту (Торжество Православ’я)

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в 1-шу неділю Великого посту

(Торжество Православʼя)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

 

«Про те, що … ми чули, що бачили своїми

очима, що розглядали і чого торкалися

 руки наші, про Слово життя»

(1 Ін. 1, 1).

 

Сьогодні, дорогі брати і сестри, у першу неділю Великого посту Свята Православна Церква святкує Торжество Православʼя, згадуючи подолання сумного явища іконоборства у 843 році у Царгороді (Константинополі). Більш як століття імператори Візантії проводили небувалу кампанію по знищенню святих ікон. Ймовірно, що ця кампанія була пов’язана з тим, що на Візантію насувалося магометанство і деякі імператори гадали, що вони зможуть примирити світові релігії Християнство та Іслам. Як відомо, мусульманам заборонено робити будь-які зображення і в мечетях, і вдома; і тому, щоб привернути мусульман, візантійські імператори вирішили знищити святі ікони та їх шанування у Православній Церкві. Гоніння на православних, що шанували святі образи, було надзвичайно жорстоким. Наприклад, трюми кораблів набивали монахами-іконошанувальниками, потім кораблі відвозили у море і там підпалювали; або ж, іконошанувальникам випалювали на чолі розпаленим залізом зображення Спасителя або Божої Матері і т.д. Але всі зусилля імператорів-іконоборців не змогли вибити з православного люду шанування святих ікон, виникає питання – чому ж?

Відповідь існує: тому, що шанування ікон засноване на історичному факті втілення Сина Божого, на догматі втілення Самого Бога. Якщо Бог прийняв людське тіло, жив на землі, був справжньою людиною, подібною нам, то як же можливо не шанувати Його зображення? Можливо, і більш того – необхідно шанувати!

Окрім того відомо, що і Сам Спаситель створив першу ікону, перший святий образ. Святе Передання говорить наступне: коли до Ісуса Христа прийшла делегація від правителя Едеси Авгаря, з проханням щоб він прийшов до їх царя і вилікував від важкої хвороби, то Христос попросив убрус (тобто рушник, полотенце) приклав його до свого обличчя і на цьому убрусі відобразився лик Спасителя (через шанування і поклоніння до якого – Авгар одразу зцілився). Ця перша ікона має назву – Нерукотворний Спас, або Нерукотворний Убрус.

Християнська ікона – це є і викладення богословʼя у фарбах. Усе, що у Святому Письмі та у житіях святих зображено за допомогою літер, те на іконі зображене за допомогою різних фарб. Для нас, православних християн, ікона не є ідолом, що підміняє собою невидимого Бога, ікона – це є символ і знак присутності Живого Бога: у храмі, вдома, та загалом у нашому земному житті.

Дорогі брати і сестри, у нас сьогодні Торжество Православʼя тому, що ми у тій Апостольській Вселенській Церкві – Церкві Православній, яка, незважаючи на страждання, на голгофи – вижила і продовжує нести між людей на нашій планеті Земля православне (тобто правильне, істинне) розуміння Євангелія та богословських істин, таким чином вказуючи власне самий прямий та вірний шлях до Царства Небесного.

Амінь!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *