Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 13-у неділю після П’тдесятниці
(про злих виноградарів)
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
У нинішній недільний день Свята Православна Церква для нашого напоумлення пропонує нам зі Святого Євангелія вельми повчальну притчу Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа про виноградник та злих виноградарів.
Ця духовна розповідь безпосередньо відноситься до долі єврейського народу, розкриваючи великі турботу та піклування Боже про нього; який, на великий сум, за своюжорстокосердість накликав на себе праведний гнів Божий, який тяжіє над ним і до цього часу.
Єврейський народ був улюбленим виноградником доброго господаря – Бога-Творця. Ще в особі праотця Авраама цей народ був обраний Богом з усіх народів та усиновлений, відповідно про нього було особливе піклування. Власне для цього народу Богом розділялося море, сходила манна небесна, камінь виливав воду та безліч інших чудес.
Врешті-решт, від цього народу прийшов на землю Спаситель світу Ісус Христос, Сам Бог. Що ж може бути вище цього, коли Син Божий благоволив народитися з єврейського народу і всі пов’язані з Його пришестям на землю духовні блага спочатку відносилися до цього населення.
Чим же віддячив єврейський народ за таку велику любов Божу до нього, за таке піклування, за такі милості? А віддячив самою чорною невдячністю та жорстокосердістю:замість плодів правди та благочестя, він приніс терен. Євреїпотоптали Завіт з Богом та Закон Божий, осквернили себе нечестям та беззаконням.
Господь побачивши розбещеність своїх обранців, зі Свого довготерпіння посилав до них Своїх слуг – пророків, щоб вони звертали їх на шлях істини. Але виноградарі, тобто старійшини і книжники народу єврейського, жорстоко поступали з посланцями Божими: «кого побили, кого вбили, а кого закидали камінням» (Мф. 21:35) (наприклад, пророки Ісая, Єремія, Єзекиїл та Захарія, були віддані на мученицьку смерть).
А надалі євреї навіть не посоромились вивести з виноградника та розіп’яти на хресті Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа. Цим вони позбавили себе честі називатися народом Божим. І що ж зробив господар зі злими виноградарями – після розп’яття Спасителя місто Єрусалим у 70 році нашої ери було зруйноване римлянами; частина євреїв була віддана смерті, інші ж розсіялись по всьому світу. Таким чином Царство Боже було відібране від євреїв і дано іншим народам, «які віддаватимуть йому плоди своєчасно» (Мф. 21:41).
Земляни, котрі прийняли Месію Ісуса Христа та увірували в Нього, і є новими обраними народами Божими. Господь заснував для нас на планеті Земля Свою Православну Церкву, подарував церковні таїнства, через які виливає на нас духовні дари Святого Духа. Ми маємо все необхідне від Бога для нашого спасіння, що ж Він очікує від нас? А Бог від нас чекає найголовнішого – щиросердної віри та добрих справ.
Дорогі брати і сестри! Ця притча має відношення і до нас:якщо окрема християнська душа своєю жорстокосердістю буде подібна до євреїв з євангельського виноградника, то неминуче буде відкинута Богом. Будемо ж молитовно прохати Господа, щоб Він утвердив нас у вірі та добродійності та не відлучив від Свого виноградника (Царства Небесного).
Амінь!
