Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 2-гу неділю Великого посту
(пам’ять свт. Григорія Палами)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
У другу неділю Великого посту, дорогі брати і сестри, Православна Церква молитовно вшановує святителя Григорія Паламу (1296-1359), архієпископа Фессалонікійського, вчителя Церкви, богослова ісихазму (ісихазм – це аскетична практика розумно-сердечної молитви, поєднана з контролем за своїми помислами, що витікають зсередини, яка очищає розум і серце людини та готує її до споглядання Бога). Цей угодник Божий протягом свого свідомого життя займався полемікою та апологетикою (захистом) православної віри від єресей. В історію Церкви його імʼя вписане золотими літерами через його богословський диспут про Фаворське світло з відомим візантійським філософом Варлаамом Калабрійським (1290-1348). Варлаам (який у майбутньому став католицьким єпископом) вчив про те, що православні ченці (та загалом православні християни) в жодному разі не можуть тілесними очами бачити Бога, не можуть бачитинетварне Божественне світло, не можуть реально-фізично відчувати присутність благодаті (енергії) Творця. Світ пізнання Господа у Варлаама зводився виключно до раціональних понять філософії, до теорії «чистого розуму», де терміни і поняття про Бога ставляться вище за будь-який реальний містичний досвід молитви та аскетичної практики.
Любі у Христі! Потрібно знати те, що бог філософів це є абстрактна інтелектуальна формула, неживе філософське поняття, тоді як Ісус Христос – це наш Живий та Особистісний Бог.
Варлаам Калабрійський виступав з різкими нападкамипроти православних ченців–ісихастів Афону та Синаю,засуджував їхні аскетичні подвиги та духовний містичних досвід споглядання Бога, багатьох з них називав шахраями та мрійниками. Він учив, що Божественне світло, яке засяяло на горі Фавор під час Преображення Христового, було світлом суто матеріальним зі світу фізичних явищ, подібно до променів світла. Православні ж ченці вчили про те, що світло на Фаворі було світлом Божественної благодаті (енергії), яка не має матерії, воно було виявом Самої Божественної сутності Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.
Власне ця духовна практика ченців-ісихастів отрималабогословське обґрунтування у вченні святителя Григорія Палами, а затвердив її на загальноцерковному рівні Константинопольський собор 1351 року. Це вчення, яке ще називають паламізмом, розвинуло і доповнило православну патристику «богословʼям єнергій». Отже, Православна Церква вчить, що кожний християнин у домашній молитві та храмових богослужіннях, маючи тверду віру та посилене спілкування з Богом, може реально долучитися до світла Божественної благодаті, яка є нематеріальною, і таким чином – людина може і повинна споглядати Самого Господа.
Дорогі брати і сестри! Не існує на землі для людини більшої сердечної насолоди, ніж та, коли Бог Своєю енергією відвідує її, цей духовно-радісний стан складно описати словами. У ці дні Великого посту, у період духовної боротьби та тілесного посту, ми повинні долучатися до аскетичного подвигу святого Григорія Палами, бути ісихастами, бо це є вірний шлях до пізнання Бога–Саваофа та входження до Його Царства.
Амінь.
