Проповідь в 25-у неділю після Пʼятдесятниці (про милосердного самарянина)

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла в 25у неділю після Пʼятдесятниці

(про милосердного самарянина)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

    Сьогодні Господь Бог і Спаситель наш Ісус Христос подає нам у Євангелії для нашого напоумлення вельми важливупритчу, тобто духовно-повчальний сюжет, про милосердного самарянина (Лк. 10:25-37). Подвиг чоловіка з цієї притчі настільки добре відомий християнському світу, що назва «милосердний самарянин» є іменем, яким нагороджують людину з добрим серцем.

    У притчі мовиться про те, що на питання одного законника, хто є ближнім, якого потрібно любити як самого себе, Христос подає розповідь про певного мешканця Самарії, територію якої юдеї завжди оминали, уникаючи будь-яких контактів із колишніми родичами, яких вважали єретиками. І ось цей самарянин одразу, без міркувань допомагає нещасному юдею, котрий був у руках розбійників, отже допомагає ворогові. Допомагає всім, що мав і в чому сам мав потребу в подорожі: зокрема, вином і маслом. Допомагає не тільки своїми речами, але і своїм трудом супроводжуючинещасного на своєму віслюку до готелю та залишає там певну суму грошей з обіцянкою по поверненні доплатить, якщо буде замало.        

    Любі у Христі! У кожного з нас у певний час також виникає питання – кому з наших ближніх робити милосердя? Відповідь маємо з вуст Самого Спасителя: «кожному, хто просить у тебе, дай» (Лк. 6:30), і цю допомогу ми творимо уособі немічних Самому Богу: «істино кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25:40). А великий святитель Христової Церкви Іоан Золотоустий повчає нас так: «Подаючи милостиню, будемо дивитися не на бідного, який її приймає, а на Бога, Котрий за це нагороджує». Тобто, роздаючи милостиню заради імені Ісуса Христа, заради Бога, ми таким чином духовно багатіємо.    

    Милосердя є різнобічним, це не тільки матеріальна підтримка наших ближніх, це і слово потіхи ближньому у його смутках, це і сердечна участь у його хворобах, це і молитва за нього до Бога і т.д.: Бог через наше серце дає нам підказку чим і як допомогти потребуючому.

    Загалом, – побачив-змилосердився-потурбувався, – є Євангельська схема для нашого правильного буття.  

    З часів раннього християнства святі отці та вчителі Церкви (свт. Амвросій Медіоланський, Ориген, блаж. Августин та ін.) цю притчу про милосердного самарянина тлумачили алегорично, пропонуючи наступне розкриття її змісту:чоловік, котрий йшов дорогою донизу – це Адам; Єрусалим є небесним раєм, а Єрихон – земним світом; грабіжники є злою силою; священник символізує закон, левит – пророків, а самарянин – Ісуса Христа; рани є символом непослуху, віслюк – Тілом Христовим, а готель – Христовою Церквою. Обіцянка самарянина повернутися і розрахуватися за додатково витрачене – Друге пришестя Спасителя. Подібне розуміння знаходимо і на багатьох давніх іконах.  

    Дорогі брати і сестри! Давайте ж будемо спішить до звершення милосердя нашим ближнім, щоб у певний час бути серед обраних до Царства Бога-Саваофа, Який нам говорить у Святому Письмі: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7).    

Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *