Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в 4-у неділю після Пʼятдесятниці
(про віру римського офіцера)
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Бог-Творець через Святе Письмо повчає нас, і ця наука є надважливою, про те, що жодній людині «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6). Тож у кожного з нас у певний час виникає питання, дуже важливе питання: як же це правильно та істинно вірувати, щоб Милостивий Господь дарував нам необхідні як земні, так і небесні Свої радості та блага?
Відповідь існує, і вона знаходиться у нинішньому Євангельському читанні. Ми з вами почули про те, як у палестинському місті Капернаумі римський сотник (тобто офіцер, керуючий сотнею воїнів) просить Ісуса Христа про зцілення свого слуги. Спаситель каже йому: «Я прийду і зцілю його» (Мф. 8:7). Що ж робить та відповідає сотник? Він падає до ніг Месії та викрикує: «Господи! Я недостойний, щоб Ти ввійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово і видужає слуга мій; бо і я людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди і йде; і другому: прийди і приходить; і слузі моєму: зроби це і зробить» (Мф. 8:8-9).
«Промов тільки слово і видужає слуга мій…».
Ось, він, приклад справжньої, щирої та твердої віри – віри без сумнівів у Божу силу Ісуса Христа. Тобто, правильна та істинна віра у нас тоді – коли ми не маємо жодних сумнівів (акцентую – жодних сумнівів) у Божу Всемогутність та Милосердя.
Що ж надалі оповідає нам Святе Євангеліє: «Почувши це, Ісус здивувався (бо перед ним був язичник, який не мав навіть і поняття про істинного Бога) … І сказав Ісус сотникові: іди, і як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту мить» (Мф. 8:13).
Ось, вона, істинна віра у Бога та її радісні наслідки.
Дорогі у Христі! Тверда та щира віра у Бога творить чудеса. Але, Господь Бог через Святе Письмо повчає нас і про те, що однієї віри замало для спасіння наших безсмертних душ. Потрібно знати і про те, що свідченням справжньої віри людини у Свого Творця є добрі справи. Про це ми знаємо з Соборного послання святого апостола Якова: «Віра, – констатує апостол, – без діл мертва» (Як. 2:20). Тобто, хто з людей має істинну віру – той власне творить добрі справи; натомість – хто з людей не творить добрих справ, той має ще слабеньку віру в Бога.
Виникає ще одне важливе питання: як зробити нашу віру в Бога твердою, справжньою вірою?
Відповідь знаходимо в історії та сьогоденні Святої Церкви. Церковна практика свідчить – щирі систематичні молитви у храмі та вдома, систематичні сповідь та причастя Таїн Христових, читання Слова Божого та творінь святих отців Церкви – гартують нашу віру в Бога, власне роблять її сильнішою за камінь, вірою без сумнівів.
Дорогі брати і сестри! Давайте ж будемо міцно триматися догматичної науки нашої Святої Православної Церкви, яка нас наче окрилює двома крилами – вірою і добродійством, які і донесуть нас до райських обителей Царства Небесного.
Амінь!
