Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського
Гавриїла в день памʼяті
прп. Мойсея Угрина Києво-Печерського
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Православна Церква України молитовно вшановує памʼять преподобного Мойсея Угрина, Києво-Печерського, в Ближніх печерах. Ікона цього святого з часточкою його чудодійних мощів зберігається у нашому кафедральному соборі.
Майбутній преподобний народився на межі Х–ХІ століть на теренах Угорського королівства, куди входило й сучасне Закарпаття. Він був слов’янином з племені білих хорватів (пращури сучасних закарпатців) та християнином зі світським іменем Анфім.
Щоб пізнати світ Київської Русі Анфім з двома рідними братами їде до Києва. Брати-угрини були у великій ласці у князя Бориса Ростовського, сина великого князя Володимира Великого. Після вбивства у 1015 році князя Бориса, Анфім втікає до Києва, де близько трьох років переховується у Предислави, сестри князя Бориса. У 1018 році, коли польський король Болеслав захопив Київ, він разом з іншими потрапив до Польщі, до міста Кракова, як бранець (полонений).
Високий, стрункий, вродливий та кмітливий, одним словом – красень, Анфім звернув на себе увагу однієї багатої польки-вдови Сцібори, котра загорілася великим бажанням зробити його своїм чоловіком через викуп з полону. Анфім же мав іншу мрію – стати монахом. Однак, незважаючи на відмову, полька купила бранця.
Любі у Христі! Першого ж вечора вдова наказала слугам зняти кайдани з Анфіма, обмити його тіло квітучою водою та вдягти в дорогі одежі. І потекли дні та ночі в угрина у стримуванні плоті від спокус польки, котрий поставив собі за основу строгий піст та молитву. Тоді вдова будучи у страшній злобі замикає його в темний льох, щоб заморити голодом. Але один зі слуг зглянувся над бідолашним і таємно приносив йому хліб та воду.
Надалі вдова видумала інший спосіб упокорення: повеліла одягти Анфіма у коштовні шати, всадити на коня і водити по всій її землі, оголошуючи, що це її чоловік та володар цієї землі. Вона мала надію, що він спокуситься владою і багатством, але вчергове помилилась.
І ось, однієї ночі сталося чудо: відчинились двері і до кімнати Анфіма ввійшов монах зі Святої Гори Афон, від якого він і прийняв монаший постриг з іменем Мойсей.
Дізнавшись про це, вдова наказала слугам безпощадно бити палицями ченця Мойсея. При цьому, вона не залишає свою мрію та звертається за допомогою до самого короля Болеслава, котрий на аудієнції почав переконувати Мойсея підкоритися волі вдови, обіцяючи від себе великий титул та нагороди. Але, і це було без успіху.
Не стерпівши такої великої ганьби, вдова наказує слугам щоденно завдавати Мойсею по сто ран. А коли і це не допомогло, слуги зробили його скопцем і кинули в глуху вʼязницю на вмирання. Однак обставини змінилися: раптом помер король Болеслав і почалось народне повстання проти шляхти, під час якого була вбита і Сцібора.
Скориставшись політичною смутою монах Мойсей повертається до Києва та поселяється у печері разом з преподобним Антонієм, котрий заснував Києво-Печерську обитель, де прожив свої останні десять років земного життя та відійшов у Обителі Небесні близько 1043 року.
Дорогі брати і сестри! З давніх часів відомо, що хто мав блудні плотські спокуси, той прямував до раки з мощами преподобного Мойсея Угрина в Києво-Печерській Лаврі (або ж до його ікони з часточкою святих мощів) і через щиру молитву до святого отримував зцілення.
Преподобне отче Мойсею, моли Бога за нас грішних!
Амінь.
