Проповідь у свято Обрізання Господнього

Проповідь єпископа Рівненського і Сарненського

Гавриїла у свято Обрізання Господнього

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

    Сьогодні, на восьмий день після свята Різдва Господа Бога іСпасителя нашого Ісуса Христа, ми святкуємо Його найменування, про це ми знаємо зі Святого Євангелія: «А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому імя Ісус, наречене ангелом ще перед зачаттям Його в утробі» (Лк. 2:21).

    Найменування, наречення імені – це важливий момент ужитті кожної людини, бо власне воно виділяє людину з-поміж інших, ідентифікує її.  

    З сімнадцятого розділу Буття, першої книги Біблії, ми дізнаємось про встановлення особливого старозавітного обряду – обрізання крайньої плоті новонароджених хлопчиків, яке звершувалося на знак угоди (завіту) між Богом та патріархом Авраамом. Це старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, власне тому подію Обрізання Христового ми і святкуємо як велике церковне свято.

    Пресвята Діва Марія зі святим Йосифом старалися виконувати кожний припис, даний Богом їх народу, тому їх Немовлятко й було обрізане та найменоване іменем Ісус, яке з давньоєврейської мови означає: «Бог спаситель», або ж «Бог спасає».

    Імя Ісус для кожного християнина є найдорожчим на землі іменем, бо у ньому наша надія і допомога, особливо у важкі хвилини життя (а такі хвилини є у кожного з нас). В імені Ісус – прощення наших гріхів та спасіння наших душ. Святий апостол Павло так учить нас у посланні до Филипян: «Тому і Бог звеличив Його і дав Йому імя вище над усяке імя, щоб перед іменем Ісуса схилялося всяке коліно небесних, земних і преісподніх» (Флп. 2:9-10).

     Любі у Христі! Імя Ісус ми повинні вимовляти з великою побожністю, благоговінням, вірою, надією та любовю, бо це імя нашого Господа Бога.

    Свято Обрізання Господнього співпадає з відзначенням Нового року: завершився річний період часу, який ми використали або ж у добрий справах, або ж не у добрих та постає майбутній новий відлік часу, невідомий для нас. Ми повинні цінувати час, який вельми швидкоплинний, бо він є підготовкою до потойбічної вічності (де нема категорії часу, як фізичної величини), прислухавшись до поради премудрого Сираха: «Оберігай час і стережися злого» (Сир. 4:20).

    Цінність часу прекрасно розумів визначний церковний діяч святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської, память якого ми нині молитовно вшановуємо. Хоча він прожив на землі недовго, близько пʼятдесяти років, але цей відведений йому Богом час використав дуже вміло, присвятивши його богословʼю та ревному служінню Богу і людям. Він жив у IV столітті, вчився у найкращих школах Кесарії, Константинополя та Афін, як описує його Житіє, у ці часи він знав лише дві дороги: дошколи та до храму. Надалі – священство, чернецтво та пустельництво, укладання монаших правил та заснування монастирів. Потім – єпископство та вельми плідна наукова праця, зокрема до нині ми звершуємо Божественну літургію, його авторства. Відомо, що вже сучасники архієрея Божого називали його Великим. Потрібно закцентувати і те, що не тільки Василія Великого Христова Церква зарахувала до лику святих, але і його близьких родичів: сестру-черницю Мокрину та братів-архієреїв Григорія Ниського і Петра Севастійського.    

    Дорогі брати і сестри! Щиро бажаю всім нам, щоб у відповідь на наші молитви, які ми підносимо з вами Милостивому Богу-Творцю у перший день Новоліття, наші душі з тілами наповнилися Його благодаттю, і щоб ця Божа енергія перебувала з нами у всі дні нашої непростої земної подорожі до Царства Небесного.

Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *