Проповідь
єпископа Рівненського і Сарненського Гавриїла
у двонадесятий празник Святої Тройці, Пʼятдесятниці
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри!
У п’ятдесятий день по Пасці, тобто нині, наша Свята Православна Церква згадуючи подію зішестя Святого Духа на апостолів Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, поєднує з нею і празник Святої Тройці. Таке поєднання має підставу у тому, що власне через зішестя Святого Духа на апостолів нам відкрилася таємниця Божа про те, що Він є Єдиний, але має у Собі Три Божественні Особи – Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого.
Мудрі святі отці Церкви знаходили образ (подобу) Святої Тройці у дослідженні сонця. Як у сонці ми бачимо три ознаки – вогонь, світло і тепло, так і у Святій Тройці завжди поєднані Отець, Син і Святий Дух. Сонячний вогняний круг є подобою Бога Отця, бо як круг не має ані початку ані кінця, так і Отець вічний і безкінечнй; а також як від сонячного круга відходять світло і тепло, так і від Отця Небесного предвічно народжується Бог Син та ісходить Бог Дух Святий.
Брати і сестри! Зі Святого Письма нам відомо про те, що у свято Пʼятдесятниці, у світлиці, де перебували апостоли (найближчі учні) нашого Спасителя «раптом почувся незвичайний шум, неначе від сильного вітру, і переповнив увесь дім де вони перебували» (Діян. 2, 2). Не встигли апостоли отямитись від цього несподіваного явища, як сталось нове – наче вогняне полум’я освітило будинок і розділені язики цього полум’я показалися по одному на кожному з них; тобто – зійшов Дух Святий.
Апостоли Христові одразу відчули диво дивне – можливість говорити різними, раніш невідомими мовами, а також їх серця наповнила невимовна та безмежна духовна радість.
До прийняття Святого Духа апостоли були слабі та мляві розумом. Високе вчення Спасителя не завжди для них було зрозумілим, навіть прості притчі викликали у них багато питань. І ось тепер у них зникли всі пересуди – тайна відкуплення Богом роду людського розкрилася їм у всій повноті та величі.
З простих неосвічених рибалок учні Христові зробилися мудрими та освіченими «ловцями людей», з боязких та нерішучих – мужніми проповідниками розпʼятого Ісуса. Вони й заклали основи нашої Святої Православної Церкви. З грецької мови термін Еkklesia (Церква) перекладається як – зібрання обраних людей. Власне, наша Церква – це є зібрання покликаних Ісусом Христом людей, які повірили у Нього та живуть з Ним.
Цей Святий Дух, Якого обіцяв послати Ісус Христос перед Своїм вознесінням на небо, не тільки щедро вилив свої благодатні дари на апостолів нашого Спасителя у день Пʼятдесятниці, Він перебуває і зараз у Церкві Христовій, очищаючи Своєю благодаттю (енергією) нас від усякої скверни, освячуючи і наставляючи нас на всяку правду.
Дух Святий діє у щирих сповідниках віри Христової, у тих,які систематично спілкуються з Творцем (моляться) вдома та у храмі, сповідаються у своїх гріхах та причащаються тайн Тіла й Крові Христових, а також приймають інші таїнства й обряди Православної Церкви.
Дорогі брати і сестри! Давайте ж будемо щиросердечно прохати допомоги (благодаті) від Утішителя Бога Духа Святого – бо це є єдиний вірний шлях до здобуття тимчасової духовної радості на землі, а потім вічної та безкінечної духовної радості у потойбічному житті – у Царстві нашого Милостивого Творця.
Амінь.
Слава Ісусу Христу!
